Основою систематизації бізнес-процесів, документації та будь-якого “наведення порядку” (в тому числі найголовнішого — в своїй голові), на моє найщиріше переконання, є не окрема методологія, підхід чи сервіс.
Все значно простіше - основою є Логіка. Саме на ній будується фундамент майбутніх систем і алгоритмів.
При цьому не потрібно ставати експертом в цій науці і розуміти чим відрізняється пряма дедукція від непрямої чи спросоння видавати напам’ять всі логічні закони.
Найважливішими інструментами серед всього різноманіття є всього дві логічні операції:
Надавання визначення поняттям.
Вміння здійснювати поділ понять.
Саме вони наводять ясність в тому, з чим ми маємо справу і дозволяють визначити характеристики цих об’єктів, враховуючи які, надалі можна будувати алгоритми.
Це загалом було б добре усвідомлювати, але для систематизації особливо важливо — нам потрібно розуміти з чим ми маємо справу.
Наприклад: в вас є процес, в якому залучено 3 команди; хто є його власником, і на кому лежить відповідальність за фінальні результати?
А за якою ознакою ми визначаємо хто відповідальний? Хто більше залучений, хто відповідальний за фінальні метрики, хто більш досвідчений? Зрозумівши на основі чого ми визначаємо відповідальність, в нас не буде проблеми з вибором відповідального виконавця ні в цьому процесі, ні в наступних.
Наприклад: наскільки детальна документація потрібна для цього процесу (і чи потрібна взагалі)?
Допустимо, це залежить від його складності. Складність — поняття, яке може ділитись, на, наприклад, “низька”, “середня”, “висока”. Відштовхуючись від типу складності ми обираємо шаблон документації.
Наприклад: як структурувати внутрішню Базу Знань?
Залежить від того, якими типами документів ми оперуємо (інструкції, політики, описи процесів, інші) та яким ролям до яких типів потрібен доступ. Зважаючи на ці два розрізи, можна почати проєктування.
Це стосується і менеджменту напряму.
Наприклад: як контролювати виконання задачі?
Залежить від кількох чинників: складності, важливості, звичності для виконавця.
Відштовхуючись від комбінації цих чинників ми обираємо один з п’яти типів контролю з відповідної шкали.
І інших сфер.
Наприклад: як знайти підхід до конкретної людини?
Можемо відштовхуватись, наприклад, від її психотипу. Той ж DISC після визначення вже надає певні рекомендації, які можна спробувати використати як відправну точку.
Наприклад: як впоратись з неприємними емоціями?
Залежить від того, що це за емоції чи почуття: тривога, провина, сором і т.д. Кожен з цих пунктів опрацьовується по-іншому.
Основний принцип той ж — для початку потрібно зрозуміти з чим ми маємо справу, а потім слідкувати рекомендованому (придуманому вами самим чи кимось іншим) алгоритму.
Часто ознака розподілу може бути не одна, а дві (як в тій ж матриці Ейзенхауера), три, чотири, і т.д. Та й не всі ситуації можна розбити на поняття з об’єктивними ознаками.
Точніше, не всі одразу, але до цього варто прямувати, бо створені таким чином алгоритми дозволяють:
В систематизації — вибудувати чітку логічну структуру, яке зберігатиметься дуже довго.
В інших сферах — звільнити голову від постійних роздумів про прийняття рішень і зменшити кількість помилок. Це ж навіть дивно — кожен раз заново думати про те, що вже було пройдено раніше багато разів (вами чи до вас). Замість цього можна приділити час і енергію вирішенню нетипових завдань і покращенню самих систем.
Загалом, мені видається, що ми завжди (свідомо чи несвідомо) намагаємось визначити певні ознаки ситуації з якою маємо справу, тому що це допомагає нам зрозуміти яке рішення краще прийняти. Якщо ж зрозуміти як це працює цей алгоритм (через логіку і роботу з поняттями), то вся ситуація стає значно яснішою і приймати рішення (в тому числі стосовно систематизації) стає легше і спокійніше.
Як в “Атлант розправив плечі” — А є А.
Comments